Вірш
Коли душа стікає кров’ю,
Й майбутнє як той чорний дим,
Те, що не зовуть любов’ю,
Згасає в серці молодім.
Блакитні мрії юні тануть,
Зелений спокій градом б’є,
І вільні крила димом стануть,
Тим чорним, чим майбутнє є.
Не бачу долі я своєї,
Не бачу щастя я, ні зла,
І сльози б’ють з душі моєї –
Змінила б щось, якби могла.
Змінила б все, якби могла:
Своє життя і долю, мрії,
Можливо б влучила стріла
Кохання теплого стихії.
Проте не бачу я спокою,
Не бачу: скрізь той чорний дим.
Життя моє тече рікою.
Метаюсь все я в нікуди.
Без крил впаду з небес прозорих
В безодню темну пізніх літ,
Без мрій залишуся просторих:
Чи прийме мене нижній світ?