Мій перший вірш, написаний у серпні 2014 року
На зламі дня, в кривавім смерканку,
Тонуть поля, небеса і ліси,
Тіні блукають й безперестанку
Ллється пісня музики краси.
Згасає милий день, і полум’я його палає
Востаннє перед муром цариці нічної.
Власний тріумф чарівниця вітає,
І кидає світ до темниці важкої
На зламі дня, в своїй колисанці,
Серед полів, небес і лісів,
День закрутив ніч у прощальному танці,
Закрутив – і мирно в криниці осів.
«Нехай панує ніч, я дозволяю,
Нехай голубить мирний люд наш сном,
Тоді з світанком я вже погуляю,
Й прожену дрімоту шовковим рукавом».
