Вірш
Лиш зло й неправда навкруги
Мій світ собою накриває підло.
І всі шакали, вороги
О, як мені це все набридло!
І я живу, це жах!, живу я
В оточенні мерзеннім цих людей,
Де лицемірство торжествує,
Де в спину сміх лихий іде.
Від них втекла б давно я, та на жаль,
Нема такого місця в цьому світі,
І той куточок, ту чарівну даль
Я намагаюся в душі своїй зростити.
Я намагалась стати, як вони,
І безтурботно в чужу спину сміх кидати,
І у словах кілких не бачити вини,
Якими звикли всі усіх вражати.
Та я не ті порядки в серці власнім маю,
Щоб безпричинно чиюсь честь ганьбити,
Повагу до людей я старанно плекаю,
Яку із совістю і честю встигли всі згубити.
