Твої тенета полонили душу ще невинну,

І полум’я твоїх очей її навік приспало,

Ти усміхнулася лукаво й зникнула без сліду,

Залишивши для мене пам'ять ту нетлінну

Про озеро безкрайнє, що навіки стало

Містком, що приведе мене в нікуди.

В туманах срібних я твій слід шукаю,

На небі синьому очей твоїх сапфіри,

Від полум’я гарячого в душі своїй іскру,

Яка із пам’яттю про тебе нізащо не загасає;

Не опускаю рук, не покладаю віри,

Я обертаюся на кожен вітру рух.

Тебе знайду, не думай протилежне,

Не в цьому світі, так під іншим сонцем точно,

З тобою щастя швидкоплинне нам судилось,

Зігріта полум’ям душа ніколи не замерзне,

Вона на зустріч твому сяйву плине вічно,

У озера бездонного надія ще лишилась.